Кажуть, якщо довго дивитися на воду, вона починає говорити. А якщо це озеро Вінніпег — то воно ще й бурчить, іронізує й часом влаштовує бурю просто для ефекту.
Сьогодні його слухають не лише туристи на пляжах, а й науковці, які на борту судна MV Namao розгадують таємниці цього “внутрішнього океану” Манітоби. Вони збирають проби води, риби й навіть повітря, бо озеро, здається, дихає важко. Його хвилі несуть не лише подих вітру, а й сигнал тривоги.
Озеро, яке кашляє фосфором
За останні пів століття вміст фосфору у озері Вінніпег удвічі зріс. Це головна пожива для синьо-зелених водоростей, які розростаються настільки, що іноді здається — озеро вирішило перетворитися на зелений смузі.
Фосфор потрапляє сюди звідусіль: з добрив на фермерських полях, з очисних споруд, із дренованих боліт, і — найболючіше — з нечистот, які з потоком Червоної річки виливаються просто в озеро.
Масуд Гохаррохі, дослідник, який виріс в Ірані — країні, де кожна крапля води на вагу золота, — сьогодні вимірює навіть фосфор у повітрі. Так, у повітрі! Бо з пилом, димом від лісових пожеж і пильцою він теж осідає на поверхню озера. “Ми маємо знати головне джерело забруднення, щоб зрозуміти, як діяти”, — каже вчений.
Свідки змін
На борту MV Namao старший помічник капітана Кертіс Грімольфсон згадує дитинство: вода була прозора, риба — велика, хвилі — дружні. “А тепер — зелено, слизько й пахне не так романтично”, — сміється він.
Капітан Walter Lea, представник народу крі, додає: “Південна частина озера стала найбільш забрудненою, але хвиля змін рухається на північ”. Його не лякають навіть шестиметрові хвилі, що здіймалися минулого року. “Просто катаєшся”, — каже він із посмішкою, але в очах — тривога.
Старий моряк Вальтер Валащук пам’ятає, як у 1960-х роках воду з Червоної річки можна було пити. “Тепер — хіба фільтр із молитвою допоможе”, — жартує він.
Озеро, яке живе, але задихається
Біологічно озеро Вінніпег вважається “живим”: у ньому кипить життя, ростуть водорості, живуть риби. Але в усьому має бути міра. Надлишок фосфору й азоту призводить до надмірного “цвітіння” води. Коли водорості гинуть, вони поглинають кисень — і вся екосистема задихається, як це колись сталося з озером Ері.
Тепліші зими, сильніші дощі, збільшення стоку — усе це лише прискорює процес. Баланс між сільським господарством, очищенням стічних вод і потребами Manitoba Hydro стає дедалі складнішим. Бо всі хочуть і чисту воду, і повні комори, і сухі підвали.
Легенди, що попереджають
Корінні народи розповідають, що в глибинах озера живе стародавній дух — охоронець, який спить, поки люди ставляться до природи з повагою. Але якщо забруднення продовжиться, дух може прокинутися й нагадати, хто тут справжній господар.
Коли хвилі б’ються об берег у Гімлі, здається, що озеро говорить нам:
“Я не злий. Просто хочу дихати чисто.”
Надія на зміни
Попри все, озеро Вінніпег ще можна врятувати. Нові дослідження, екологічні програми й гранти Канадського агентства водних ресурсів дають шанс зрозуміти, як приборкати фосфор і повернути озеру його силу.
І, можливо, колись студентка з пробіркою на човні замість зеленого килима побачить дзеркальну воду, а старий капітан знову кине у хвилі відро — і скаже:
“Оце тепер воно — справжнє озеро.”
